Консультації для клієнтів компанії - безкоштовні.

Ви можете отримати відповіді на Ваші запитання

за телефономи: 032-244-58-29,  032-245-54-92

за адресами: м.Львів вул. Вітовського 5,   м.Львів пл. Яворського 1

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Обов'язки агентства нерухомості :

Основний обов'язок Агентства нерухомості за договором - це якісне виконання
спеціалістами Агентства зазначених у договорі послуг. Зокрема, до обов'язків
Агентства нерухомості можуть входити:

• підбір нерухомості з урахуванням ваших побажань,
• допомога в оцінці наявної у Вас нерухомості,  
• організація переглядів нерухомості,
• підбір альтернативного житла,
• організація і проведення необхідних переговорів, як з покупцями, так
і з продавцями,
• організація угоди, підготовка та оформлення необхідних документів,
у тому числі складання проекту договору,
• організація взаєморозрахунків між сторонами угоди і передачі майна,
• юридична перевірка нерухомості,
• надання послуг по роботі з банком з метою отримання кредиту для
покупки житла,
• надання послуг по роботі зі страховими компаніями
• послуги по здачі або отримання в оренду нерухомості, оформлення
угод з нерухомістю,
• надання рекомендацій та консультування щодо конюктури ринку
• підготовка повного пакету документів, необхідних для операції
з нерухомістю,
• оформлення передачі нерухомості з підписанням акту прийому-передачі,
 перевірка юридичної чистоти нерухомості,
• Представлення інтересів клієнтів під час взаємодії працівниками інших
установ, які беруть участь в оформленні угод.

Крім цих основних обов'язків ріелтори агентства нерухомості завжди відстежують
тенденції на ринку житла і володіють повною інформацією як про ціни, так і про
попит і пропозицію.

Правове регулювання

На даний час немає конкретного закону або кодексу законів про нерухоме майно. Дана сфера відносин регулюється законами:

Цивільний кодекс України
Закон України "Про іпотеку"
Закон України "Про нотаріат"
Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень"
Закон України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю"
Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб"

Структура Цивільного кодексу

• Розділ 1. Основні положення.
• Розділ 2. Особи.
• Розділ 3. Об'єкти цивільних прав.
• Розділ 4. Правочини. Представництво.
• Розділ 5. Строки та терміни. Позовна давність.

• Розділ 1. Право власності.
• Розділ 2. Речові права на чуже майно.

• Розділ 1. Загальні положення про зобов'язання
• Розділ 2. Загальні положення про договір.
• Розділ 3. Окремі види зобов'язань.

6. Книга шоста. Спадкове право. 

ТЕРМІНОЛОГІЯ:

Нерухо́мість, нерухоме майно (англ. Real Property, Real Estate) — земельні ділянки, а також будівлі, споруди чи інше майно, безпосередньо пов'язане землею, тобто об'єкти, переміщення яких неможливе без нанесення значної шкоди його вартості і призначенню. До нерухомості за походженням відносяться земельні ділянки, ділянки надр і все, що міцно пов'язане із землею, тобто об'єкти, переміщення яких без невідповідного збитку їх призначенню неможливе, зокрема ліси, багаторічні насадження, будівлі, споруди, об'єкти незавершеного будівництва.
Окрім нерухомості за походженням, в Україні існує «нерухомість згідно із законом». До неї відносять ті, що підлягають державній реєстрації повітряні і морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти.
У англо-саксонской правовій системі, нерухомість ділиться на «real-estate» — нерухомість як об'єкти матеріального світу (будівлі, споруди, земельні ділянки і т. д.); і на «real-property» — майнові права на об'єкти нерухомості.

Пра́во вла́сності – це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усуненням усіх третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов’язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.Майнові́ права́ - це права фізичних чи юридичних осіб, які повязані з майном, відмінні від права власності. Поняття майнового права визначено ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Відповідно до нього майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги. Моментом виникнення майнових прав у їх носія вважається загально прийнятий момент набуття права власності, визначений ст. 328 ЦК України, "на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів". Моментом набуття права власності на майнові права є момент, визначений відповідним правочином. Правочин, який визначає наявність у набувача відповідних прав, відмінних від права власності (тобто відсутність сукупності прав: володіння, користування та розпорядження), в тому числі і права вимоги до контрагента є правочином, якій встановлює право власності на майнові права.

Договір — домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За розподілом між сторонами прав та обов'язків договори поділяться на односторонні (в одної сторони лише права, в іншої лише обов'язки) та двосторонні (правами й обов'язками наділені обидві сторони).

Довгостроковий договір (контракт) - будь-який договір на виготовлення, будівництво, установку або монтаж матеріальних цінностей, що входитимуть до складу основних фондів замовника або складових частин таких основних фондів, а також на створення нематеріальних активів, пов'язаних з таким виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем (послуг типу "інженіринг", науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та розробок), за умови, що такий контракт не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

Контра́кт — письмова угода, договір, за яким сторони, що його уклали, мають взаємні зобов'язання.

Угоди — дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- чи багатосторонніми (договір). Дії як юридичні факти завжди мають вольовий характер і поділяються на правомірні й неправомірні. Угоди — це вольові і правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме: на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В угоді виявляється воля її учасників, яка має пізнаватися іншими особами, а тому повинна бути виражена, виявлена зовні. Зовнішній вияв волі називається волевиявленням. Це — суть угоди. Без волевиявлення немає угоди. Іноді для укладення угоди, крім волевиявлення, необхідно вчинити фактичні дії. Наприклад, для укладення угод позики необхідні не лише взаємне волевиявлення позикодавця і позичальника, а й фактична передача майна, визначеного родовими ознаками. Закон (ст. 42 ЦК України) допускає різні форми зовнішнього вияву волі (волевиявлення): словами (усно), письмовим актом, поведінкою особи. В останньому випадку йдеться про конклюдентні дії (від лат. conclude — укладаю, роблю висновок), тобто дії, у яких втілюється воля особи укласти угоду.

ОРЕНДА - наймання, тимчасове користування будівлями, земельною ділянкою, обладнанням, виробничими площами, машинами і т. ін. на договірних засадах.  Засноване на договорі строкове платне володіння і користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності;

Безстрокова оренда – різновид орендних відносин, при яких об'єкт передається в оренду наймачу до кінця його життя.

Оренда в портфелі – орендна угода, що її укладає спеціальна лізингова компанія на свій рахунок та зі своїм інвестуванням.

Фінансова оренда (лізинг) – господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає придбання орендодавцем за замовленням орендаря основних засобів з метою наступної їх передачі в користування орендарю на строк, який не перевищує строку повної амортизації таких засобів, з обов'язковим наданням права власності на ці основні засоби орендарю після закінчення строку оренди. Чиста оренда – орендна угода, за умовами якої орендар оплачує усі витрати.

Суборенда — угода про передачу орендарем орендованого ним об’єкта в оренду третій особі.